понеділок, 10 березня 2014 р.

І.Матвієнко: У мене не було страху...

Друзі, вчора 8 березня я їздила до заблокованої української частини,хотіла нашим хлопцям передати їжу. Мене не пустили російські військові, які озброєні до зубів.Знімати відкрито не дозволяли, тому не все вдалося сфотати. Вїзд в частину перекрили двома БТР. До того ж вони там копають окопи. Ще стоять три намета з голубим дахом(фото) із скаженими представниками "русского мира", і для них співає любе.
Я не зрозуміла, чому вони в теплий сонячний день палять в бочьці багаття, мабуть граються в свій якийсь там майдан...В сторону нашої частини з динаміків цілодобово лунають заклики перейти на сторону Криму...? і пропонують високу зарплатню і захист. Поруч стоїть стенд на якому написано сало Україні і намальован голий гуцул з салом,де написано бендеровці хотіли знищити Вас, а ми захистили і якась жінка(на фото) закликає не віддавати Крим Україні. Поосторонь стояли декілька людей і дивилися на все це....Я підійшла до російських військових і запитала, чому я феодосійка не можу на власній українській землі передати їжу нашим військовим, вони сказали, зараз покличемо старшого.Він прийшов і я йому сказала, як тебе звуть,він каже Вова, я кажу бачиш ти з двома автоматами, а я тебе не боюсь Вова.Ми вільні люди і звикли до свободи, ще багато чого я їм говорила і не було у мене ніякого страху....Потім вже вдома я зрозуміла, чому я досих пір не можу прийти до тями..
На мою думку, доля референдума вже відома....
Від Феодосії до Коктебелю вже 10 днів висять прапори Росії і на державних установах і на міськвиконкомах. Все це я бачила власними очима.
Хочу мати надію на мирне урегулювання цього конфлікту і на те, що російські військові повернуться назад додому в свої частини....
Ірина Матвієнко

Немає коментарів:

Дописати коментар