вівторок, 11 березня 2014 р.

Анатолій Федірко: Українці завжди ходили в Крим за сіллю

Квадрат Малевича, якщо ввімкнути світло в його кінці, може вивести нас до не менш простого відображення сучасності – Анатолія Федірка. Чернівчанин, київський галерист, учень майстерні Сергія  Подерев’янського (живописний факультет Київського державного  художнього інституту) різав свиню у рамках мистецької акції «Українська осінь в колі друзів», увіковічнював олігарха Дмитра Фірташа в образі метелика на газовому щиті, пропонував електорату доторкнутися до невідомого депутата, доки той не зайняв своє місце, носив розіп’яту на хресті ляльку з косою до «українського обриву» й називав цей процес  «Усі ми діти Юлії Тимошенко». Дісталися уваги Анатолія Федірка і Арсеній Яценюк, і Юрій Андрухович.
Останній його проект  - «Супрематична Україна». Роботи можна роздивитися в Києві, галерея «Совіарт» на Андріївському узвозі.
За словами художника, творчі люди, їхні роботи – дзеркало того, що відбувається навколо.
Що сьогодні згадує і думає Анатолій Федірко про:
ПРО АРМІЮ
«В мене військова спеціальність дуже важлива, я картолог-геодезист , в штабі служив, в групі радянських військ в Німеччині. Кожна пятниця в нас була жіночій день. Гебісти виганяли 2 "Урала". Німці кожну п’ятницю викидають у смітники те, що їм непотрібно – люстри, тоді неможливо було для СРСР, паласи ці хімічні. Це був бізнес. В мене 15 каністр було 10-літрових з бензином. Жодного разу не було підстави, підїзджаємо там, а це пригород Берліну,  каністру ставимо, гроші забираємо за камінням».
ПРО ПУТІНА
«Я за Росію, за Путіна, бо він реальний пацан. Те, що зробив він для України, і сьогодні і взагалі, поки ті, хто не служив в армії, тобто Турчинов, Аваков, Яценюк і решта, вони не змогли мобілізувати країну так, як зробив нормальний пацан. Я дуже вдячний Росії за те, що вона знайшла такого маленького полковника. Арсеній Петрович може кидатися на барикади, може пропонувати щоб йому кулю в лоб, але люди розуміють прекрасно, що він не знає, що таке куля, автомат. Я аплодую Путіну, прекрасний менеджмент.  … Я хочу війни. Але ніхто не готовий, справді. В Чернівцях я відкрию памятник Путіну як справжньому українському патріоту. Я думаю, що тато його був бандерівець».
ПРО ДЕМОКРАТІЮ
«Коли відкривав у Києві памятник третьому президентові України Ющенко, уся демократична частина суспільства була проти мене. Потім виявилося, що його сайз – портрет у вигляді дитини, якій 6 місяців. Так от 0,6% це його рівень. А сьогодні хто згадає президента Ющенка? Ніхто. Бо в українців не було посилу для того, що мусить бути якась пасіонарна акція».
ПРО ЖІНОК
«Мені дзвонили дівчата з Росії. Кажуть, "Мы Путина не любим". Кажу, за що? "А он развелся с любимой". Дурні баби! Я кажу, а яке ваше собаче діло? "Как! Наши бабушки все переживают". І тьоток так це завело в Росії. Вона йому прала носки 30 років, а він падлюка її кинув».
ПРО ДИТИНСТВО
"Найбільше враження для мене було, коли мені було роки 4, мене вела мама по вулиці, тоді Проспект Сталіна (Чернівці. авт.), буквально поруч з Народним парком, тепер парк Тараса Шевченка. Навпроти парку будувався готель «Буковина». Це була абсолютно дивна естетика, такий конструктивізм європейський, це був 63-й рік. Ми приходили до магазинів, не було  хліба тоді, були черги величезні, якраз перед зняттям Хрущьова, і були такі булки, «Городская» називалися, за 6 копійок. 70% складалося з помеленого гороху. Румуни будували готель «Буковина», це була їх архітектура, естетика.  Що ще мене вражало в дитинстві в Чернівцях, це о 15-й годині включалося румунське радіо і була фраза «ора екзакта». Я нарешті дізнався у своїх румунських друзів, що це румунською означає точний час.  Я відчував, що ми живемо десь не в Радянському Союзі. І останнє, що мене вразило, це моя мати в 64-му році отримала премію державну Тараса Шевченка. Це було десь 2,5 тисячі рублів, фантастична сума на той час. Мати як лауреат Шевченківської премії мала можливість купити автомобіль. Був маленький магазин «Спорт-товари». В цьому напівпідвалі стояв такий маленький єврей, я був присутній при цьому, і мої батьки принесли гроші. Це були рубль, три рубля, п’ять рублів і найбільша купюра була 10 рублів -  така пачка грошей. Він сально все перераховував, і в кінці кінців сказав моєму батькові про те, що на базі є тільки "Москвич" для інвалідів. На що батько сказав, добре, я перероблю його з інвалідки на автомобіль адекватний. Ось така тоді була Україна».
 ПРО ЗАКОН
«Закон це така річ, коли група людей формує барєри для того щоби себе убезпечити від народу. В пострадянському просторі законів немає. Закони є транспортовані з Європи, бо вони старі, вони адекватні. В мене постійні були проблеми з законом, тому що кожен той, хто ходив у кепці, він і формував закон. Вибачте мене, я ж не можу орієнтуватися на людей в кепці. Зверніть увагу, в нас ніколи не було поняття презумпції невинності. Будь яка людина затримана є підозрюваним, а в нас затриманий вже апріорі означає злочинець. Закон це те, що не піддається корупції . Є закон, є його трактування – це суд присяжних. Сьогодні я прийшов до одного знайомого, він політолог. Кажу йому, виходь, я десятий сектор, будемо  тебе дубасити. І він так перелякано, - як дубасити? Так, я визначився, що ти повний ніхто і звати тебе ніяк. Ти служив в університеті, в обласній державній адміністрації. Значить я маю право тебе віддубасить, тим більше, що я на 40 см вище на зріст, мій удар – достатньо щоб поміняти ситуацію. Він каже, що вже приходили, Федірко, ти мене не лякай, я тобі покажу сокиру. І ось він дістає там, в якомусь загашнику біля туалету сокиру, а сокира - скотчем замотане лезо, томагавк».
ПРО ПРОФЕСІЮ
«Тримається тоненькими жіночими руками. Я можу подзвонити дружині і попросити, мама, купи мені сигарет. От і все. В нас не існує механізму співіснування. Є таке поняття вільні професії. Це адвокат, архітектор, художник, письменник, музикант. В сина питають, а де тато працює? Я в країні працюю. Скільки в нас артистів працює в театрах? Народних артистів. Ну, назвіть мені народного артиста, скажімо, Запоріжського обл..держ.театру, чи херсонського. Народ їх має знати».
ПРО СМЕРТЬ ШЕВЧЕНКА
«Баби його втратили. Тарас Григорович зібрав реальних пацанів, пили, пили, а в нього майстерня така 4Х4 метра і дуже висока – 9 метрів. Він розгородив її і зверху була спальня, а знизу станок, дівчата. Він отримав стипендію академіка графіки: 600 золотих рублів, шпага і мундир. Це як сьогодні 500-600 тисяч доларів. І от зібрав пацанів у себе на День народження.  Йому було всього 47 років. Пили, пили і горілка закінчилась. А там драбина така, практично вертикальна,  і тут Тарас Григорович каже, піду до Лукерії. Хочу на ній одружитися, вона жене такий смачний самогон. Дзвонить по мобілці Лукерії , Лукерія на нервах, каже, ні! І він спускається сходами,  падає головою вниз і помирає».
РЕЦЕПТ ПЕРФОРМАНСУ
"Народний рух за сіллю. Козаки йдуть в Крим за сіллю. Хресна хода. На возах з волами. Іншого виходу нема. Українці завжди ходили в Крим за сіллю".

2 коментарі:

  1. Представители разных народов Украины начали кампанию в защиту своей Родины!


    Обращение к народам России!

    Мы, представители разных народов Украины, заявляем о том, что все мы сплотились вокруг Соборной и независимой Родины. В связи с происходящими сегодня событиями, когда Украина столкнулась с агрессией Российской Федерации и ее интервенцией Крыма, считаем своим долгом выразить следующую позицию:

    1. Мы категорически осуждаем

    решение нелегитимного Верховного Совета Автономной республики Крым о присоединении АРК к Российской Федерации.
    Как и 70 лет назад, когда крымскотатарский народ был депортирован и прошел через всю адскую машину политики Сталина, наш народ снова подвергается угрозе фашизма. Данное Постановление АРК, которое было принято под давлением пророссийских сил, грубо нарушает Конституцию Украины, ее законодательство, основы государственного устройства, права жителей полуострова и коренного крымскотатарского народа.
    В дни, когда героический Майдан выстоял в борьбе за право цивилизационного выбора Украины, когда десятки людей отдали свою жизнь на алтарь нашей свободы, мы были вместе с украинским народом. Майдан дал стране новых лидеров, Украина никогда не была ареной для ксенофобии, агрессии и ненависти, а наоборот, объединила на своей территории все национальности, которые смотрят с надеждой в будущее и верой в справедливость.
    Украина - страна, где проживают представители более 130 национальностей, которые представлены во многих ветвях власти, она стала нашим общим домом, Родиной, где растут наши дети. Здесь мы чувствуем себя полноценными гражданами цивилизованного мира и демократической страны.

    2. Мы выступаем против:
    открытой пропаганды шовинистической политики Росси по отношению к Украине;
    разжигания межнациональной вражды между нашими народами, которая исходит из Кремля и распространяется средствами массовой информации РФ на своей и других территориях;
    аннексии и незаконного пребывания Росси в Крыму.
    В рядах российской армии служат представители многих народов и национальностей, которые имеют с нами кровное и религиозное единство - украинцы, татары, евреи, башкиры, народы Кавказа и Центральной Азии и т.д., к которым мы питаем самые теплые чувства и не желаем вступать с ними в братоубийственную войну.
    3. Мы призываем:
    все Международные организации, сообщества, Европейские и Западные страны, различные общественные политические организации, продолжать активно и практически поддерживать стремление Украины в сохранении своей политической независимости и территориальной целостности;
    власти Украины более решительно проявлять политическую Волю в разрешении сложившейся крайне сложной ситуации в Крыму, защищать и отстаивать права коренного народа крымских татар;
    власти России не сталкивать народы наших стран в бессмысленном противостоянии, способствуя тем самым объединению народов, проживающих на территории Украины и ее соседей в интернациональные добровольческие отряды для защиты территориальной целостности Украины;
    российских граждан, которые не безразличны к судьбе своей страны, не допустить развязывания конфликта между нашими странами и не способствовать российской интервенции в нашу страну, осудить политику путина и его вмешательство во внутренние дела Украины.

    4. Мы требуем:
    немедленного прекращения милитаристской политики России в отношении Украины;
    немедленного вывода оккупационных войск РФ из Крыма;
    прекратить блокаду Украинских и Крымских средств массовой информации на территории Крыма.

    Мы за Мир и Свободу всех народов!
    Нафис Кашапов (брат-близнец Рафиса Кашапова)
    Эльхан Нуриев – директор Центра журналистских исследований ГУАМ
    Гоча Дадывадзе – общественный деятель, правозащитник
    Рустем Жангожа (Жангужин) - д.н., профессор

    Все, кто разделяет нашу точку зрения, может присоединить свой голос к этому обращению: (ф.и.о, ….)

    Алим Чапиров alim.chapirov@gmail.com

    http://tatar-centr.blogspot.ru/2014/03/blog-post_8645.html

    ВідповістиВидалити
  2. Всё так да не так. К сожалению, до Майдана и событий в Крыму многие жители Украины унижали друг друг друга (язык, "Спасибо жителям Донбасса", "бандеровцы с псячей мовой", "жиды", и т.д). Да, сейчас флэш-мобом и Львов на русском заговорить может, и Донбасс на украинском. Но это что получается, для дружбы внутри страны кровь нужна? Сами себя разделили и в пользование врагу вручили.
    Надеюсь, хоть теперь так сообща соборность сохраним... Если справедливое волеизъявление друг другу разрешим.

    ВідповістиВидалити