понеділок, 28 грудня 2015 р.

Олег Семців:Мужики і кнопки

У Кремлі переполох вищого розряду,
Путін скликав термінову військову нараду.
Не влучають в ціль ракети, ламаються танки,
Ще й усюди носа пхають, ненависні янкі.
Вова в гніві, рве і мече, за напасть такую,
Каже: "лічно всіх присутніх свинцем нагодую".
Поблідніли генерали, під стіл поховались,
Все панове, от тепер ми, точно вже докрались.
Розбазарили державу, нічим воювати,
Чим тепер по всьому світу "рускій мір" спасати.
Що робити щоб і далі жить собі красиво, 
Врятувати може всіх лиш народне диво.
Недарма живуть в глибинках майстри на всі руки,
Для натхнення водку п'ють й роблять всякі штуки.
Може є такий Кулібін. який ненароком, 
Зброю винайшов, що буде ворогам уроком.
І один такий знайшовся, за полярним кругом,
Якраз в барі надихався, із найліпшим другом.
Та хвалився мужикам у тому генделику,
Наче має таку кнопку. й знищить гАмерику.
Чутка та дійшла в Москву майже блискавично,
І дарма що виглядала дещо фантастично.
До винаходів в Росії є свої підходи,
Там науку завше творять простаки з народу.
Вмить послали із Кремля цілу делегацію,
Подивитись на те чудо, спасителя нації.
Із собой везуть гостинець кращого розливу, 
Щоб господар їх зустрів радо і красиво.
У державі де панують злигодні і скрута,
Ящик водки, то найліпша ходова валюта.
Що замки душі простої легко відчиняє,
Та на подвиги геройські сильно надихає.
Мужик в хату запрошує, відхиляє шторку,
І тицяє гордо пальцем на якусь маньорку.
От стоїть собі в куточку чорненька коробка,
А на ній по середині червоная кнопка.
Роздивляються експерти, ходять. метушаться,
Тут би якось перевірить,  натиснуть ж бояться.
Як на зброю, що у страху цілий світ тримає,
Якось дуже той девайс просто виглядає.
Та у краю де брехня брехні поганяє,
Можна вірити й у те, чого не буває.
Та й виходу особливо іншого немає,
У кремлі новин поганих ніхто не приймає.
І Путіну рапортують, офіційним тоном,
Про оту альтернативу світовим законам.
Певна річ, такий народ нічим не здолати,
Де мужики такі вміють кнопки майструвати.
Мужику вручають орден героя народу,
Кормлять, поють, одягають, по останній моді.
У кремлі на честь героя пишная гостина,
Вся кремлівськая тусовка, як одна родина.
За столом зібрались дружно, пють собі, гуляють.
І так, раптом, при нагоді, мужика питають.
Ваша кнопка, безперечно, інженерне диво, 
Виглядає досконало і дуже красиво.
Та є одне запитання, яке нас хвилює,
Як те ваше ноу-хау все ж таки працює?
Що вона приводить в дію,що вона вмикає?
І яку узагалі вбивчу силу має?
Винахідник діловито встав собі з-за столу,
Витер руки в скатертину і почав розмову:
- Якось нам із мужиками не дали зарплату,
Бо тупі америкоси в тому винуваті.
Нема грошей у країні, фінансова криза,
То усе оті буржуї і їхні капризи.
Я дістав бутилку водки, огірочків в банці,
Та й став думать як провчити тих американців.
Після першої півлітри з друганом на пару,
Стали думки появлятись, як спасти державу.
Я узяв оту червону від бутилки пробку,
І надійно присобачив до тої коробки.
Що з якоїсь запчастини трактора осталась,
Аби дарма по кутках в хаті не валялась.
Так що виконав роботу я свою уміло,
А як її приміняти то не моє діло.
Є на то у вас учені, різні професори,
Інженери там усякі та інші доктори,
А я простий хлоп з народу, звідки мені знати,
Як та бісова машина має працювати.
Генерали тут одразу штанці намочили,
Хтось вистрибнув у вікно, когось довго били.
Всі отримали тоді від володі здрючку,
Янукович традиційно зламав авторучку.
Тут мораль проста - аби добре й мирно жити,
Треба думать наперед з ким варто дружити.
І дарма, що в світі є й корисніш розробки,
Для Росії головне мужики і кнопки.

Немає коментарів:

Дописати коментар