неділя, 13 квітня 2014 р.

Хіба не так?

Споглядаю останні інформаційні повідомлення про неньку рідну Україну та сепаратистів, шукаю в них докази повного РНБО і бачу, що дочекатися треба анонсованих переговорів ЄС, США, Росії та України. Коли на одному маленькому українському шматочку планети у покер грають такі пани, то домовитися мають. Єдина умова, без якої гри не відбулося б – люди. Українці, татари, росіяни - ми, ресурс для «вони». Можливі ставки американців та європейців: бачити стремління цивілізованої нації. Можливі ставки росіян: максимально вигідна торгівля газом, кримський ресурс.
Можливі ставки українців: кредитні кошти та «прийму у подарунок» від усіх гравців. Це трансформувалося у кашу подій, які зараз спостерігаємо. Що можемо зробити ми – громадяни своєї країни? Мінімум знати, що вбивати один одного – дати пульт від модних танчиків Путіну і НАТО, знати, що діалог між регіонами, материками і країнами можуть дозволити собі не тільки Обама, Меркель, Яценюк та Лавров. Петренко, Іванов, МакГрегор і Сміт – теж уявні друзі, яким не обов’язково битися. Можна в «дурня» пограти, дивлячись на гру великих панів, котрі без глядачів свій виграш не виправдають. А виправданим виграшем влади користуватися будемо всією країною, маючи на це права без обов’язку вмирати гарматним м’ясом, з чистими народними руками та ясним розумом. Хіба не так?

Немає коментарів:

Дописати коментар