вівторок, 8 квітня 2014 р.

Чонгарські хроніки: Хто ходить кордоном



Бути на одній стороні блок-постів і не побачити іншу – шлях без вибору. Саме тому я вирішила пройти всі процедури в умовах ситуації, що склалася з АР Крим та материковою Україною. Спіймати «попутку» в обидві сторони на блок-пості Чонгар зараз легко, якщо стояти поруч з бетонним «гальмом». Водій, до якого я підсіла, не дуже зрадів пасажирці, яка про мету своєї дороги щось пояснювала про моніторинг інформації, безробітну журналістику та хотіла поговорити з російськими військовими на кордоні, але вибору в нього не було. Поруч зі мною стояли солдати української армії. Отже, пропускний блок-пост Чонгар. Сторона українська:




Їдемо далі. Зустрічають росіяни, помічають відеофіксацію, глушать – так мені пояснили на українській стороні під час перегляду останніх секунд відео.

Після того, як я вийшла на російському блок-пості навколо зібралося 3 чи 4 їхніх військових (шевронів не було). Вони перевірили мій паспорт, попросили стерти відзняте, але потім попросили скинути це відео по блютузу одному з них, і про видалення його з мого телефону в той день ми всі «забули». Зав’язалася бесіда. Основною темою була інформаційна війна. Зі слів російських військових, вони там дивляться українські канали і дивуються повідомленням про мародерства та вбивства зі сторони росіян в Криму і на пропускних блок-постах. Вони вважають це брехнею. Ну, лише Путін в телевізорі – теж не діло, кажу їм. Запитали вони мене про настрої українців. Кажу, та війни не хочемо, на кухнях хвилювання, от і через це я тут. Треба ж на власні очі ситуацію бачити.
Також у рамках теми "Війна інформаційна" запитала їх, чи мінували вони ці поля. Сказали, що ні.
БТРи бачили? - продовжили «взаємодопит» росіяни. Ось зараз тут у вас не бачила, а шо, - трохи не розумію я (я їх потім побачила). Ні, там, українські, бачили? - питають. А, ну бачила, відповідаю я. Як зрозуміла потім, вони думали, що на тому відео є трохи української техніки.
Не могла не запитати російських військових, за чий рахунок харчуються вони. За свій рахунок, за зарплату - була відповідь.
Потім в мене попросили паспорт ще раз аби переписати всі дані (українські «прикордонники» вносять в базу даних усіх. Росіяни на цьому блок-пості лише перевіряють паспорти, дані в базу не забивають) і посилання на мій блог, де читатимуть і ставитимуть лайки.

Розмова про настрій українців та інформаційну війну тривала хвилин 10, паспорт мені віддали, відео по блютузу передалося і ми ввічливо розійшлися до наступного дня.

Я вирішила поїхати у Сімферополь, порівняти настрій на вулицях зараз з настроєм у дні «референдуму».

Рейсовий автобус під’їхав до вже знайомого блок-посту з російським контролем. Перше, що сказав військовий, який зайшов в автобус після вітання: выключить все мобильные телефоны. Вимкнула. До мене підійшли, перевірили, спитали, що я сьогодні тут роблю. Відповіла, що їду гуляти Сімферополем, настрій людей дивитися. А який в них має бути настрій? - питає в мене. Деякі люди в автобусі хором сказали, що настрій в них нормальний (Певно сімферопольці). От і подивлюся ще у місті, відповіла всім я. Пишите правду, счастилвой дороги, побажав наостанок російський військовий і ми рушили далі. На пару метрів. Потім зупинились і до нас знову зайшов «прикордонник». Где тут независимый репортер? - запитав він. Тут я, відізвалася я. А видео стёрли вчерашнее? - питає. Так, - збрехала я (попередньо всі фото та відео я скинула до нет-буку, лишила котиків та племінника). Попросив показати, що там в телефоні у мене є. Я довірливо віддала телефон йому у руки і дозволила дивитися що завгодно. Другая пишущая техника есть? - запитав військовослужбовець і віддав мій телефон. Диктофон ще є, ось – хвастаюсь. Оглянув він диктофон, потім віддав. Певно взяти з мене більше не було чого і ми поїхали далі.

У Сімферополі життя тривало, російських прапорів на вулицях стало менше в порівнянні з періодом 15-20 березня, «зелених чоловічків» я не побачила, лише «дружинников». Ціни в «Сільпо», маршрутці, туалеті, кафе автовокзалу були в гривнях, декілька опитаних розповіли, що можна розраховуватись і в гривнях, і в рублях, випадків з перекосами «тільки гривні чи тільки рублі» людям там невідомі. У військовій частині по вулиці К. Маркса про українських військових, які залишилися у полоні, російські військові не чули. Сказали, що всі українські з Сімферополя виїхали. Залишились ті, хто присягатиме Росії, запевнили вони. На автовокзалі біля довідкової помітила ручкою написаний курс гривні-рубля (1-3,8), черг в продуктових магазинах не помітила і поїхала у Чонгар. В цей раз на блок-пості росіяни окрім паспортів перевіряли у людей сумки. Мене взагалі обійшли. Не дивилися ні паспорт, ні сумку.

· Примітка для туристів:

Питала в українських та російських військових, якщо раптом літом українці масово поїдуть відпочивати у Крим, пускати будете? Так, будемо – відповідь українців. Якщо нічого не зміниться – відповідь росіян.







Немає коментарів:

Дописати коментар