Мій Майдан – у Запоріжжі. Я не був, на жаль, учасником подій у Києві. Навіть не відразу зорієнтувався у ситуації. Десь з тиждень після початку разкачувався. Це, мабуть, особливість мого характеру – спочатку придивлятися.
Коли розібрався, почав працювати тут, у рідному місті. Зустрічі з однодумцями на Фестивальній були вкрай важливими. Але для себе вважаю більш ефективною роботу у кіноклубі "Сходження", заявами у пресі та на телебаченні.
Дуже важливо для мене було надавати громадськості можливість зібратися у Центрі мистецтв "Арт-Простір", щоб подискутувати, знайти спільну мову.
Найяскравішою подією згадується приїзд Юрія Андруховича у лютому з Уляною Горбачевською та Марком Токарем. Просто неймовірно, що вони змогли добратися до Запоріжжя! Ми відразу відвезли їх на наш Майдан. Гості виступили перед тисячами запоріжців, і ввечері дали у нашому Центрі чудову виставу "Альберт, або найвища форма страти".
А ще для мене Майдан – це революційний фестиваль документального кіно "Docudays UA", це приїзд до Запоріжжя з концертом Мар'яни Садовської!
І, дякую Богу, я став патріотом рідної країни. Хоча і є людиною світу))
І ще дякую Майдану за те, що пишу і розмовляю українською!
Немає коментарів:
Дописати коментар