четвер, 3 березня 2016 р.

Олег Ущенко: Модна історія

ближче до середини вісімдесятих, в далекому станіславі, одного старшокласника взасос зачекінила муза і він розродився мегатвором на 287 сторінок, написаних ручкою і дрібним почерком, під претензійною назвою "протистояння".
радість вичитування фоліанту припала на Неонілу Василівну Стефурак. вижив автор тоді виключно завдяки її терплячості, толерантності і поблажливості.

після кожного візиту в кабінет літредактора обласної молодіжки "комсомольський прапор" автор вдома сідав за свій стіл і гірко плакав над викресленими червоною ручкою рядками. а треба сказати, що під ніж йшли цілі сторінки, навіть розділи.
перед тим автор скреготів зубами, споглядаючи, як вона без краплі співчуття все це креслила. а потім ще довго-предовго пояснювала, чому вона то зробила і як писати правильно.
через пару місяців титанічних зусиль і гартування нервів, після немислимо складних творчих пологів, у порівнянні з якими кесарів розтин - легкий забавний масаж, народилося твориво на семи сторінках, яке у друкованому вигляді помістилося на 4-ох.
на світі з'явилося двоє найщасливіших людей, які у передчутті, що не будуть бачить одне-одного, радісно задихалися весняними ароматами і мружили очі до сонечка.
"протистояння" надрукувала обласна молодіжка і може за тиждень після виходу, коли в автора починали бубнявіти ті місця, звідки мали з'явитися крила, бамкнув раритетний дзвінок на вхідних дверях і мама крикнула юному даруванню:
- то до тебе!
в коридорі, під схожим на авоську абажуром стояла пані середнього віку і, посміхнувшись блискучими деснами, на яких виднівся один жовтий пень зліва і півтора зуба справа, сказала:
- я мама того черняка, про котрого ви писали.
уявляєте, які деспотично кайфові відчуття пронизали автора від п'яток до голови, коли він почув, що то жива мама його вигаданого героя - містика! хічкок відпочиває!
за сюжетом, в компанії мажорів, чиї батьки працюють в обкомі, на дні народження одного з них ґвалтують однокласницю. при чому роблять то демонстративно, мовляв, а нам і так нічого не буде.
і от пані заявила, що її син з таким же іменем та прізвищем навчається в такому-то училищі, всі прочитали і сміються з нього. повірте, слухати таке від живої мами героя, якого ти вигадав з нуля, те саме, що відчувати удари струмом.
тому до Неоніли Стефурак автор пішов на ватяних ногах. виявилося, що та мама кілька днів тероризувала літредактора, вимагаючи спростування в газеті, що то не її син. але ж на художні твори ніхто спростувань не дає! тоді пані заявила, що піде обком комсомолу. так вона довідалася адресу автора.
вирішили, що треба їхати в училище. там автор розповів завучеві пригоду, той покликав директора, їм принесли всі журнали і почали шукати учня на прізвище - черняк. повірте, вони по кілька разів пробігли по всіх прізвищах, але такого не було.
авторові так полегшало на душі, що навіть трохи образився на долю. адже, він готувався до цього виступу. перед групою! вперше! яко письменник! ну курчадошка! вкрали перші хвилини слави... ))
Неоніла Василівна порадила заспокоїтися і додала щось на зразок "не всіх дурних війна забрала". минули роки і після армії, коли автор навчався на журналістиці, один вже старший викладач сказав з в'ялою посмішкою, що то органи так псували настрій за небажану тему. розумієте, тоді на вулиці пахло весною, в лексикону журналістів і партійців почало з'являтися слово перебудова, але все погане мало відбуватися "только нє в нашем районє".
в цій історії був один плюс - після тренінгу, під час якого 287 сторінок у чарівний спосіб перетворилося на 7, авторові дуже легко працюється з текстами. бо на тлі тих надлюдських старань переписати 2-3 сторінки реклами, навіть 10 разів, то все одно лише легка розминка... )) https://www.facebook.com/ushchenko/posts/1301475996534960

1 коментар:

  1. пригадав розповідь поляка про форум інтернет-видань у варшаві. зібрали західних метрів і східних, аби перші поділилися і навчили, як затягувати в тенета читачів... жили в недорогих готелях та академічних гуртожитках. і тільки представник з україни посилився у п'ятизірковому і пересувався на власному джипі. його на форумі бачили в день реєстрації та прийшов на закриття. казали, що має забудівний бізнес і ресторанний... на фіга тоді на форум приїжджав? міг головного редактора прислати...

    ВідповістиВидалити