Надійка Березюк: Зірка на Різдво

Її не було в нашій домівці десь 15 років. Але, я не уявляю собі Різдва без неї. Насправді, якщо чесно, я не уявляю собі Різдва без нього. Допоки він був, він сам розповідав усі різдвяні історії. Демонстрував, яким за його молодості був вертеп. Грав кілька дійових осіб одночасно! Грав так – що то був найліпший вертеп у світі!
Оцю різдвяну зірку дідусь змайстрував нам з сестрою коли нам було десь по 7-8 років. Вперше ми її побачили через вікно.
У зірці світилась середина, а по колу йшли герої різдвяної ночі. Ми дивились на неї годинами, ми ходили з нею колядувати, дідусь з гордістю запалював свічку в середині зірки, приставляв її до вікна сусідів і починав «Нова радість стала….»
Допоки ми були малими, ми щороку ходили за дідусем шнурочком і з нашою зіркою вітали близьких і рідних з Різдвом… А далі ми виросли, а вертеп, як відомо – справа чоловіча, тож дідусь відав ту зірку сільським хлопцям… Ті колядували, а далі передавали з рук в руки! Де була наша зірка, за ці роки, знає лиш вона)
Відколи дідуся не стало, а моїм дітям немає кому так емоційно розказати про народження Ісуса і про Ірода, який наказав стратити усіх дітей, які були в Віфлеємі, нам її так бракувало! І ось вона вдома! Дякую всім, в чиїх руках вона була! Дякую, що збереглися всі фігурки! Дякую, що майже всі в оригіналі!) Дякую, бабусі, що розшукала і повернула її додому, а чоловіку, тату і мамі, що допомогли відновити!
Нам ніхто не замінить рідних, яких вже не буде за різдвяним столом, але те чого вони нас навчили, ми можемо навчити своїх дітей!
Христос народився ! Славімо Його!

Надійки Березюк.