неділя, 22 листопада 2015 р.

Радник з логіки

Більшість людей переконані, що в Україні якісь міфічні айтішніки отримують якісь міфічні долари, які вони зберігають на якихось міфічних закордонних рахунках. І з цих грошей вони купують собі квартири-машини і все це десь там, а в Україні від того немає прибутків, тому ‪#‎нуінехайвалять‬. А сьогодні, зайці мої, я розповім вам, як все виглядає насправді, якщо ви надумали офіційно заводити в Україну зароблену іноземну валюту.

Так вже сталося, що я програміст. Не особливо талановитий, тому нічого ще свого ще не вигадав і працюю весь час на когось. До останнього моменту це були українські компанії, а тепер мене знайшли замовники з Бельгії і запропонували працювати на них напряму. Ми про все домовилися, підписали контракт і почали співпрацю. І ось почав підходити термін, коли я мав отримати перші гроші. Тому я почав цікавитися, яким чином все це відбувається. Ото ж про все по порядку.
Року з 2008-го я є фізичною особою підприємцем, яка може надавати послуги комп'ютерного програмування. До цього моменту я працював лише з гривнями, але за контрактом платити мені мали би в доларах, тому я звернувся у банк. Все виглядало дуже просто - потрібен був доларовий рахунок. Я прийшов у відділення, за яким я закріплений (у ФОПів саме так), написав заяву на відкриття доларового рахунку і вже наступного дня отримав папірець, де були зазначені мої реквізити та реквізити банка-кореспондента з міста Нью-Йорк. Як мені пояснили, українські банки можуть приймати SWIFT-перекази лише через банки-кореспонденти. Я вислав всі реквізити замовнику і через якийсь час мені написали, що гроші відправлені та через кілька днів будуть у мене. Власне, ви подумаєте, ну окей, гроші прийшли, ти пішов в банк і десь там тобі видали твої долари. Але все от зовсім не так. Забігаючи наперед скажу, що жодного долара (саме американської банкноти) ви не отримаєте.
Так вже сталося, що я є клієнтом банка "Аваль". Я знаю, що в інших банках процедура може бути простішою в певних моментах, але ж я тут розповідаю свою історію.
Перше, що мене цікавило, це те, чи можу я надсилати всі документи в банк електронною поштою чи через клієнт-банк. Відповідь буда позитивною, але з однією єдиною поправкою: всі документи мають бути з "мокрими печатками і підписами". Тобто, надіслати ти, звичайно, можеш, але поки не прийдеш і не підпишеш - кіна не буде. Добре. В банку попросили принести договір і акти виконаних робіт, підписані замовником. Все це я переслав поштою менеджеру банку, прийшов, підписав і став очікувати на гроші. І ось одного сонячного дня я отримав лист, що мої гроші нарешті прийшли. Давайте уявимо, що це була 1000 доларів США.
Ну ти пішов у відділення і забрав їх, подумали ви. І знову ні. Першим, що мене попросили зробити - це перекласти всі документи українською, бо “англійську не всі ж знають, і взагалі - це постанова Нацбанку”. Перекладати 15 сторінок договору - це ще та радість, але мені допоміг колега, у якого вже був цей договір українською. Окей, зробив і вислав. Далі я дізнався, що в кожному банку існують такі люди, як валютний контроль. І от вони вже почали влаштовувати мені справжні качелі. Вони питали “чому не вказана валюта”, хоча в договорі чорним по білому було написано “долари США”, питали до якого договору акти, хоча там було написано, вони попросили виправити дати в половині документів, поправити перамбулу і переписати бельгійський контракт, який “не соответствует согл. полож. 201 от 06.09.2001 1.13.”, просили вказати в акті виконаних робіт мої реквізити, які у них є, і реквізити замовника, яких у мене немає, просили ще вислати додатково інвойси (документ, який я відправляю замовнику, де вказую скільки мені мають заплатити). Я з дзен-буддистським спокоєм виправляв документи, пересилав їх замовнику, чекав, поки їх там підпишуть, відправляв в банк, де вони знову знаходили якусь невідповідність і процедура починалася з початку. Загалом, ситуація починала бути схожою на епізод з Простоквашино, де “Я вам принес посылку, только я вам ее не отдам, потому что у вас документов нету”. Я ж був як кот Матроскін, який намагався довести, що “усы, лапы, хвост - вот мои документы”. Але самим несподіваним стала наступна ситуація. Всі документи вже були виправлені, але валютний контроль все ще відмовлявся видавати гроші. Як виявилося, за пересилку грошей через банк-кореспондент зняв з мене 35 доларів і на рахунок вже прийшли не 1000, а 965 доларів. А через те, що в договорі ніде не було вказано, яка зі сторін несе супутні банківські витрати, то гроші віддавати не збиралися
Сума в акті 1000, а прийшло 965
Але ж ці 35 зняв банк-кореспондент
Так, ми це знаємо, бо це вказано в SWIFT. Але у вас ніде не вказано в контракті, хто має сплачувати ці витрати
Але ж в акті написано, що ми не маємо претензій один до одного.
В контракті не написано, хто платить банку-кореспонденту. Тому ви або переписуєте контракт (за яким я вже працював 2 місцяці), або випускаєте додаткову угоду. А якщо ні, то через 90 днів ми подаємо на вас в податкову на штрафні санкції.
Ставало все веселіше. Два дні я витратив на те, щоб узгодити з банком формат, який би влаштував валютний контроль. Я просто в акти виконаних робіт вписав -35 доларів за банківську комісію. Далі мені менеджер банку вислав шаблон, який я заповнив і переслав лист-запит на те, щоб гроші, які прийшли на моє ім’я, все ж зарахували на мій рахунок. І, о диво, підписані замовником документи прийняли і я отримав лист “Будемо сьогодні зараховувати ваші гроші”.
Перемога, подумали ви. Йди в банк і забирай свої нещасні 965 доларів. Але ні. Пам’ятаєте, я казав вам, що жодного долара фізично я так і не отримав? Справа в тому, що НБУ видав постанову, згідно якої 75% валюти, яка прийшла на мій рахунок приватного підприємця, продається без моєї згоди за міжбанківським курсом, який на день продажу складав 23.75 гривні за долар. Залишок, 25% від суми, залишається на валютному рахунку приватного підприємця, звідки вони можуть бути або переведені іншому підприємцю, або можуть бути покладені на депозит. Фізичної можливості перевести їх на поточний доларовий рахунок і отримати долари в касі банку немає.
Ото ж, давайте рахувати. Мені прийшло 965 доларів, з яких 75% були продані автоматично. Тобто, 723.75 USD продали по курсу 23.75 і я отримав 17189 грн. Залишок - 241.25 USD залишився на рахунку. Сумарна кількість податків, які я мав сплатити становила 4% від загальної суми, а саме 916.75 грн. А далі саме цікаве. На момент продажу курс міжбанка становив 23.75, а живий курс, за який продавали долари - 25.25. Таким чином, якщо я все ж хочу отримати гроші в тій валюті, в якій я їх заробив, я втрачу 1.5 гривні на кожному доларі. Тобто, сумарна втрата, яку заробили на мені, склала 1447.5 гривни. Тобто, держава у вигляді податків отримала в 1.58 разів меньше, ніж наварили на мені люди з банків.
А тепер припустимо, що мова йде не про 1000 доларів, а про 3, 4, 5… щомісяця. Тобто, сумарні втрати через примусовий продаж валюти і конвертацію гривни в долари, буде складати 3000, 6000, 7000 гривень щомісяця. А тепер “факти зі світу абсурду”. Квиток до Вільнюса коштує 1200 гривень туди-назад. Тобто, якщо мова буде вестися про суму, яка перевищує 1000 доларів, то мені просто елементарно дешевше полетіти у Вільнюс, відкрити там рахунок і знімати там долари (за умови, якщо це можливо і якщо закрити очі на те, що держава Україна забороняє своїм громадянам без ліцензії НБУ мати активні рахунки за кордоном, бо це є інвестуванням в чужу економіку. Постанова уряду від 1994го року, здається).
Але повернемося до розповіді. Ото ж, я отримав 17189 гривень і придбав на всі долари. У мене вийшло 680.75 долара. Якщо додати сюди фактично заморожену суму з доларового рахунку приватного підприємця, то вийде 922 долари. Тобто, коли гроші пройшли повний цикл і потрапили мені в руки, то я втратив 43 долари, або 1085 гривень просто на рівному місці. От саме після таких ситуацій люди і починають відкривати рахунки за кордоном, картки Payoneer, а потім вже і думати “а якщо в мене і рахунок там, і працювати я можу з будь-якого місця, то навіщо я тут?”. А тепер уявіть кількість таких, як я. Уявіть суми грошей, про які йдеться мова і подумайте, про той факт, що ці люди готові платити і більше податків, якщо їм зроблять комфортні умови для ведення справ і перестануть кошмарити постановами нацбанку і СБУ. Доречі, в мене немає жодних питань до податків у розмірі 4%. Я готовий їх чесно сплачувати, як і сплачував весь час. Але в мене є купа питань до Національного банку, який, фактично, унеможливлює валютні операції, тим самим натякаючи мені, що не треба сюди везти свої долари. Їм тут не раді, якщо вони приходять мені, а не якомусь чинуші.
В завершення я можу сказати, що я ні на кого не орав, не крив матом, а методично і спокійно робив все те, що вимагали від мене банк і НацБанк. І після всіх цих історій в мене не виникло бажання крикнути “Нада валить!”. В мене чомусь виникло вільне бажання піти працювати в НацБанк, щоб скасувати всі ці дурні постанови, які ускладнюють життя людям. Можливо, одного дня я так і зроблю. Доречі, там є посада “Радник з логіки”, я б пішов?

Немає коментарів:

Дописати коментар