Сьгодні
22 січня 2015 року виповнилося дев'яносто шість років від дня коли на
Софіївській площі (відома до кінця XIX ст. як Старокиївська
площа, а в радянські часи як площа Богдана Хмельницького) в Києві у 1919
р. рівно о 12 годині у святковій
обстановці (день був оголошений вихідним) в присутності багатьох тисяч людей
були зачитані Ухвала УН Ради ЗУНР
від 3 січня і Універсал Директорії, в якому говорилося: “Віднині воєдино
зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, ЗУНР і
Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які
вмирали кращі сини України…”
Тернополяни на Микулинецькому кладовищі
поклали квіти на могилах стрільців Української Галицької Армії. Високопреосв'ященний
Архієпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський, Української
греко-католицької церкви Василій (Семенюк) разом з преставниками українських
церков відслужив панахиду в пам'ять про полеглих героях слави української
зброї.
У промові він згадав усі генерації українських воїв від княжих
дружинників і гриднів Ярослава Мудрого і Данила Галицького, козаків гетьманів
Хмельницького, Виговського, Дорошенка, Мазепи, Січових Стрільців, юнкерів і
студентів Крутянців, шерегових і старшин Української Галицької Армії,
Української держави і дієвої армії УНР,
нескорених бійців Карпатської Січі, УПА і підпільників ОУН до новітніх Героїв
Небесної сотні і «АТО» (Україно-російської війни 2014-2015…рр.). Прикро тільки
що народу сьогодні на цвинтарі в туманний холодний день було все таки замало. Акт
Злуки 1919 року в пантеоні подій які декларують в українській історії саме
підґрунтя і поняття Соборності, (незалежно від фактичних подальших подій 1919
року, альянси галичан з ВСЮР А.Денікіна а петлюрівського напрямку з Другою Річ
Посполитою Ю. Пілсудського (Польська Республіка 1918—1939)), того заслуговує.
Ігор Крочак,
військовий історик (фото автора)
Немає коментарів:
Дописати коментар