Олег Ущенко : Два роки тому

два роки тому в цей день у Києві був дуже сонячний ранок. навіть тітушки у Маріїнському сиділи на піддонах, як круки. гризли сємушкі і матюкалися, залицяючись до своїх тьолок. то була найвідповідальніша частина роботи - наклацати тітушок. двоє поляків (журналіст і фотограф) і я пересувалися між ними з острахом за обладнання. откуда, браткі, спитав один амбал, напевно звернувши увагу, що ми азартно фотографуємо.

М.Герасимчук: Спогад про Майдан

Микола Герасимчук Я ніколи не забуду того дня коли починася майдан у Тернополі.Опишу самий самий початок.Прийшов роботу з клумаком топто великий салафановий пакет в якому були валянки ,теплий одяг сало і хліб.Знаєте я зібрався на майдан у Київ.Обманувши начальство що їду до хворої мама і написав заяву без збереження заробітної плати на тиждень,трошки впиралися але відпустили. Додому не заходив прям ходом до жд.вокзалу квитів до Києва на ближній часне було

Марта Франчук : Ніхто не знав, що далі,але всі йшли на Майдан

Все це почалося тієї листопадової ночі 21. Пройшов рік, і сотні, тисячі людей знову прийшли на це місця, освячене свободою і кров’ю. Ще рік тому для більшості людей Майдан не асоціювався з чимось величним, світлим, місцем гідності та любові до своєї Батьківщини, народу; не асоціювався із свободою, проте згодом, всього через декілька днів, про це місце та людей Майдану говоритиме увесь світ. Ними пишатимуться, захоплюватимуться, їм співчуватимуть та заздритимуть. Українці почнуть асоціюватися із неймовірно сильною нацією, та кожен зі всіх куточків Європи прагнутиме відвідати це істинне місце справжньої свободи та справедливості. Українці доведуть, що вони не просто так інертно існують у власній державі, а що їм дійсно не все одно, як виглядатиме їхнє майбутнє та майбутнє країни,яку вони обожнюють.

Ігор Гармаш: «Я став патріотом рідної країни»

Мій Майдан – у Запоріжжі. Я не був, на жаль, учасником подій у Києві. Навіть не відразу зорієнтувався у ситуації. Десь з тиждень після початку разкачувався. Це, мабуть, особливість мого характеру – спочатку придивлятися.

Олена М. Спогад про Майдан

Озираючись назад та повертаючись до подій Майдану Гідності… розумієш, що вибору як такого і не було. Не стояло питання піти чи ні. Свобода, життя… А є життя без свободи? Для мене напевно ні. Якою б комфортною не була б в’язниця, вона залишиться в’язницею. Чи було страшно? Так. Усі мають страх, однак він притупляється, коли думаєш, в якій країні ми прокинемося завтра. Спочатку Майдан був мирним. Люди вийшли, бо набридло що нас влада мала за «бидло», «отару овець»… Угоду про асоціацію з ЄС відклали, а замість свободи ми отримали «диктаторські закони»… Фактично країна опинилася під диктатурою, без захисту прав і свобод людини, доступу до інформації, свободи слова.

Мирослав Ватащук: Спогад про Майдан

21 листопада 2013 року в післяобідній час українців обурила новина про призупинення підписання угоди про асоціацію з ЄС. Реакція людей була миттєвою. У Києві журналіст Мустафа Найєм закликав всіх прийти на Майдані Незалежності о 22 годині, а тим часом  в Луцьку одним із перших вийшов на Театральний майдан  місцевий медійник Мирослав Ватащук.