Серпень урожайний місяць. 21 серпня теж пам'ятна дата - в цей день 1968 року радянські танки вторглися на вулиці Праги. Брежнєвське Політбюро послало їх туди (разом з силами інших держав-членів Варшавського Договору, крім Румунії, в тому числі сили авіації - "для надання допомоги Чехословацької народної армії в захисті Батьківщини від навислої над нею небезпеки».
Небезпека була в тому, що компартія Чехословаччини під керівництвом А. Дубчека раніше інших зрозуміла масштаб кризи "системи соціалізму" і спробувала шукати вихід з нього у формі "соціалізму з людським обличчям". Але людське обличчя не вписувалося в цю систему.
Офіційним виправданням цієї агресії була інша небезпека - звичайно, загроза єдності соцкраїн з боку НАТО. У Чеській республіці це проявилося нібито в формі ревізіоністської доктрини про те саме "людське обличчя".
Та агресія багато в чому, як мені здається, перегукується з нинішньою агресією Росії проти України. Як тоді Чехословаччина фактично поставила під сумнів свою залежність від "старшого брата", так зараз і Україна "завинила" перед осколком тієї ж імперії своїм бажанням вирватися з задушливих обіймів того ж дихаючого перегаром "старшого брата".
І не зайве нашим військовим вивчити той досвід агресивного вторгнення - всю логістику окупації. Це може повторитися кожен день зараз. Вони вже напоготові, суки. Я маю на увазі, що збожеволілий фюрер може спробувати задовольнити свою мрію зіпсувати асфальт на Хрещатику гусеницями російських танків.
Немає коментарів:
Дописати коментар