до Верховини приїхАв на Різдво зєть. і давай ліпити снігову бабу. ніс з моркви, вуглинки-очі, писок з грубшого патичка, капелюх зі старого ведра, в єдні руці - мітла, в другі - граблі, навіть ціцьки приліпив.
теща каже, що йой баба тагі жьива, аж бояламси йти попри ню.
ввечер знов пУстивси сніг. побалювалиси перед сном. а єк сніг настов, зєть пішов на ґанку покурити. і стукнуло му пройтиси задом до снігової баби і вернутиси назад по слідах.
всі полєгали спати.
зєть збудивси вже за днє, чує а в другі хаті страшна сварка. дивиси, а тесть заплаканий, жінка заплакана, обоє перепуджіні. питаїси, що сталоси? а жінка му повідає:
- мама здуріли. цілий ранок літают по селі і шукают священника, бо кажут, що снігова баба вночьи до дверей підходила.
Знимка з Всемережжя
Знимка з Всемережжя
Немає коментарів:
Дописати коментар