Олег Ущенко: Silent Night 2

Нинішній день для мене був дуже важливим. Я мав стерегти, коли на небі з’явиться перша зірка. Кортіло подивитися, що робиться на кухні, бо не давали спокою аромати. Ще я мав бути в курсі чи цілував Ігорко Оксану, коли їхали на санках, Бровко вертів коло мене хвостом, натякаючи, що не погано було би побавитися. Я підкидав в гору сніжки, а він їх майстерно лапав, підстрибуючи. Ми обидвоє ту справу страшенно любили.

Олег Ущенко: Silent Night

Це вже потім, коли я виріс, то довідався, що за морозу повітря наповнюється мікроскопічними крижинками, через те візуально простір стає контрастнішим, немов добре відпуцований кришталь, а дим у ньому, ніби з білого пластиліну. А поки-що я з татових ґарґошів (плечей) обсервував небо. Тягуча речовина з коминів добиралася дуже високо, рівні цівки на вечірньому небі зливалися в таку ж білу пластилінову хмару і здавалося, що вона тримається у небі на стовпах, які опираються на хати.