Грунтовна етнографічна праця польського лікаря, антрополога, етнографа і справжнього подвижника Юліяна Талько-Гринцевича "Нариси народної медицини Південної Русі" уперше перекладена українською мовою і вийде друком у вид-ві "НК-Богдан". Фундаментальну працю переклала українська подвижниця, письменниця, етнограф, громадська діячка, керівниця волонтерського корпусу Тернопільської Самооборони Ліля Мусіхіна. Вашій увазі уривок цього видання.
§ 6. Кольки («Коліка»)
Будь-який гострий чи колючий біль, що пронизує груди або, частіше, живіт,
називається кольками. Існує навіть особливий — технічний вислів у польській
народній мові, коли кажуть: «Кольки сперли». Кольки як хвороба відома не лише слов’янським
народам, а й німецькому люду.
Коли
в двох попередніх розділах лікування
проводилося в основному емпіричними методами із застосуванням внутрішніх
засобів рослинного походження, то тепер на перший план виходять зовнішні ліки,
а також містичні засоби (у формі замовлянь); а із внутрішніх найбільше
використовуються побутові засоби.
Із в н у т р і ш ніх емпіричних ліків хворому
дають: 1) Відвар чистотілу [1].
Настоянки: 2) Рижакa[2] 3) Квітів деревію (Юрківщ.)[3].
Із побутових
з а с о б і в дають випити: 1)
Чарку чистої горілки, або ж розчинені у воді 2) Перець (скрізь), 3) Дрібно
розтертий зуб кнура (вепра), у горілці
чи пиві[4], 4)
Порошок сірки натще (Збараж), 5) Кмин (Юрківщ.)[5], 6)
Часник (скрізь).
Рекомендують
також: 1) Вовчі кишки, розтерті на порошок (Проскурів)[6], 2)
Кінське лайно, змішане з буряковим квасом (Київ)[7], 3)
Сік з волового лайна для чоловіка, а коров’ячого — для жінки (Звенигор.)[8], 4)
Розтерту в порошок щелепу щуки, 5) Гусячий язик, висушений на порошок, 6)
Горілку, змішану з порошком зі спаленого паперу, в який загортали поштучно
шпильки (Юрківщ.), 7) Миють водою вікна, рами образів та лавку; цю брудну воду
переливають через дірку у лавці, а тоді її дають випити хворому (Махнівка,
Бердичівський повіт).
Із з о в н і ш н і х з а с о б і в: Хворому пускають кров або ставлять сіткою
банки на хворе місце (Звенигор.).
П р и к л а д а ю т ь свіже листя: 1) В’язовини (Звенигор.), 2)
Хрону (Звенигор.), 3) Кропиви[9], 4)
Осоту польового (Укр.), 5) Листя тютюну, намочене у спирті (Сянок, Поділля), 6)
Обкладають полином, вареним у горілці чи у вині (Звенигор.)[10], 7)
Прикладають на шлунок голубиний послід чи свиняче або овече лайно, 8)
Прикладають як гірчичник тертий хрін, змішаний з оцтом та житнім борошном
(Галицьке Поділля), 9) Прикладають на живіт в районі шлунка хустку, намочену в
холодній горілці, 10) Натирають скипидаром (скрізь).
І з с и м п
а т и ч н и х з а с о б і в: 1) Послід курячий чи інших птахів заливають
гарячою водою і посуд з цією сумішшю ставлять на хворе місце (Проскурів)[12], 2)
Людина, яка лівою рукою (зовнішньою стороною кисті) забила тарантула, набуває
властивостей цією рукою лікувати від усякого виду кольок не тільки людей, але й
тварин (Звенигородка, Майданівка, Звенигор. повіт), 3) Прикладають талер, що
був освячений сім разів (Проскурів).
З а м о в л я н н я
ш л у н к о в и х к о л ь о
к: 1) «З-за чорного лісу їхав чоловік із
чорними волами орати. Годі тобі, колько, колоти, бо будем на коноплі орати:
виорали в один день. Годі тобі, колько, колоти, бо вже будем коноплі сіяти;
посіяти в один день. Годі тобі, колько, колоти, бо вже будем кольки волочити;
заволочили в один день. Годі тобі, колько, колоти, бо вже будуть коноплі
сходити, зійшли в один день. Годі тобі, колько, колоти, бо вже будуть коноплі;
виросли в один день. Годі тобі, колько, колоти, бо вже будуть ділиться;
поділились в один день. Годі тобі, колько, колоти, бо вже будем коноплі брати;
вибрали в один день. Годі тобі, колько, колоти, бо вже будем коноплі возити,
навозили в один день. Годі тобі, колько, колоти, бо вже будем коноплі мочити,
намочили в один день. Годі тобі, колько, колоти, бо вже будем коноплі тягти,
витягли в один день. Годі тобі, колько, колоти, бо вже будем коноплі тіпати,
потіпали в один день. Годі тобі, колько, колоти, бо вже будем коноплі терти,
потерли в один день. Годі тобі, колько, колоти, бо вже будем прядиво чесати,
почесали в один день. Годі тобі, колько, колоти, бо вже будем прядиво прясти,
напряли в один день. Годі тобі, колько, колоти, бо вже будем полотно снувати,
поснували в один день. Годі тобі, колько, колоти, бо вже будем полотно до ткача
нести, нанесли в один день. Годі тобі, колько, колоти, бо вже будем полотно
робити, зробили в один день. Годі тобі, колько, колоти, бо вже будем полотно
білити, побілили в один день. Годі тобі, колько, колоти, бо вже будем сорочки
шити, пошили в один день. Годі тобі, колько, колоти, бо вже будем в сорочках
ходити, походили в один день. Як походили — так сорочки не стало: щоб так
колька колоти перестала» (Рижанівка), 2) «Колько, колько, ти раба Божого N колеш раз, я тебе два; ти його два, я тебе три; ти
його чотири, я тебе п’ять; ти його п’ять, я тебе шість; ти його шість, я тебе сім;
ти його сім, я тебе вісім; ти його вісім, я тебе дев’ять — то ти його ні разу.
Я тебе вимовляю; висилаю з кості і тіла: тут тобі не колоти, не гуляти, не
буяти, не шпигати. Іди собі на очерета, на болота, на залізного діда, на
залізну бабу — там собі коли, там собі гуляй, там собі буяй, там собі шпигай».
Повторюють це тричі. Перед кожним разом читають «Богородице Діво» (Рижанівка),
3) «На морі, на пуп-морі, там б’ються два рідних брати до крові. Сестра бігла боронить їх —
злякавшись, стала; чия болезнь перестала. Моє слово гаменем — стала колька
каменем, і цьому слову «Амінь» (Любомирка), 4) «Колько, колечко: я тебе
вимовляю, викликаю, висилаю — не коли, не боли; най Бог поміч дає». Повторюють
тричі (Звенигородка).
Немає коментарів:
Дописати коментар