Через тривалу відсутність власної держави та мізерний досвід у процесах державотворення, українці сприймають політику інфантильно, майже по-дитячому. Вони шукають серед політиків хороших і вірять, що ці «хороші» зроблять для них усе так, як вони хочуть, - швидко і якісно, лише за покликом власної душі.
Бо українці вірять, що «їх» політики мусять бути такими, як вони собі їх змальовують в уяві. Тому політика в Україні електоратом, простими людьми, сприймається не їх власним інструментом державотворення, а інструментом, який вони мають передати своїм обранцям.
