пʼятниця, 7 жовтня 2016 р.

Інформаційна війна з Росією: рецепти перемоги




7 жовтня 2016 в приміщенні Українського дому «Перемога» у Тернополі відбулась тематична зустріч «Інформаційна війна з Росією: рецепти перемоги».

У рамках презентації проекту журналу «Універсум» (http://universum.lviv.ua/) – «Універсум» проти пропаганди», який реалізується за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Цього дня до Тернополя завітали Олег Романчук – шеф-редактор журналу політології, футурології, економіки, науки та культури «Універсум», доцент кафедри української преси ЛНУ імені Івана Франка та Петро Костюк - полковник, член Проводу Спілки Офіцерів України та голова її Львівської обласної організації, член НСЖУ.
У програмі зустрічі відбулась також презентація цьогорічних видань «Універсуму», зокрема, навчального посібника «Соціальна інформатика», значною мірою присвяченого проблемі інформаційної безпеки індивіда й держави у мирний час та в умовах інформаційної війни.
Я також переконаний що тема яка розглядалась на зустрічі, сьогодні актуальна не тільки для журналістів, а й для  чиновного апарату загалом. Інформаційна війна  Росією проти Української ідеї ведеться давно. Крізь століття змінювались тільки її видозміни в залежності до методів і прийомів інформаційної дії. За прикладами вдумливий читач може звернутись до любого історичного джерела що висвітлює дану тематику тому назву лиш декілька. Якщо раніш це було переписування літописів, робота по забороні правопису, українського Богослужіння, підміна назв, замовчування дат, назва борців бандитами і таке інше. То сьогодні маємо суцільний потік пропаганди і брехні вже з допомогою електронних засобів ЗМІ та інтернетних соціальних мереж. Причому дія ведеться з системним аналізом по цільовим аудиторіям, з допомогою кінопродукції і літератури, реклами навіть дитячих мультиплікаційних фільмів та іншого. Тепер мені особисто б хотілось загострити ось на чому увагу. Наші чиновники найвищого, обласного, районного рівнів постійно оглядаючись на Київ на всіх заходах талдичать «АТО»- «АТО», герої «АТО», не відстають від них і журналісти вживаючи термін абревіатуру «АТО» у своїх публікаціях. А на сході України йде російсько-українська війна… Так друзі не більше і не менше, я приміром вже десь з серпня 2014 року стараюсь у своїх статтях не вживати цього терміну «АТО», українська військова лексика дозволяє мені писати приміром театр воєнних чи бойових дій (ТВД), зона бойових дій, війна на Донбасі і інше. У статтях аналітичної направленості де означуються лінії оборони та розглядаються приклади тактики бойових дій є доречним вживати військові терміни: противник, ворог, жива сила противника, бронетехніка противника тощо.










А найменування частин ЗС України, НГУ, інших силових підрозділів і дати заснування зєднань. Що святкуємо на річницях?..  Багато частин засновано в 1917 році (24 бригада ЗСУ), в 1939 після приходу «визволителів» в західну Україну (2-га Галицька бригада НГУ) . Така сама об’єктивна історична реальність прослідковується у багатьох військових з’єднань ЗС України, колишніх внутрішніх військ, прикордонних підрозділів що виникли на уламках військової системи СРСР у 90-х. Та це не вина нинішніх захисників України, а склалося це так тому що – ті, хто творив мілітарну потугу України в період з 90-х по 2000-ні не були до кінця виразниками Українського чину Зброї. Як на мене - після перемоги над зовнішнім агресором на Донбасі, українським частинам та з’єднанням що з честю виконували бойові завдання на фронті потрібно буде додавати до почесних найменувань ті топоніми де найбільшою славою покрили себе їхні підрозділи. Та це справа майбутнього. Потрібно і найменування з’єднань і підрозділів що були в легіоні УСС, Дієвій армії УНР, УГА, УПА також вертати у стрій ЗС України, НГУ, прикордонних підрозділів та військових учбових закладів. Бо дивна, як на мій погляд військового-історика, складається ситуація. Направду друзі ! Незалежна Україна стверджує себе як наступниця УНР, ЗУНР, УГВР тощо (і противник у нас сьогодні той же самий що і у них…), а історію бойових частин ЗС України, ВМС, ВПС, НГУ, Прикордонних військ ми виводимо від історичних реалій УРСР як складової радянської системи. Звичайно що ми не забудемо ніколи який вагомий вклад внесли українці в розбудову військових структур Російської імперії, СРСР (і нікому цього не подаруємо), але в військовому будівництві, назвах в датах треба також повертатись додому (в понятійному розумінні) і ставати самими собою…
Дійшло до абсурду, згорьовані батьки чиї сини і дочки поклали геройськи життя за Незалежність України у цій гібридній війні на надмогильних памятниках та меморіальних дошках замовляють до напису «Герою АТО…», «воїну АТО», як історик вважаю що там має писатись  «Герою російсько-української війни….», зрозуміло що батьки тут ні при чому… Ми самі породили цю гібридну дійсність «квазізеркальних» назв.
Ще стратег древності Сунь-цзи, (кит. традиц.: 孫子; спрощ.: 孙子; піньїнь: Sūn Zǐ; 544 — 496 до Р.Х.) — китайський стратег і мислитель. Автор знаменитого трактату про військову стратегію «Мистецтво війни»), писав що від правильного розуміння дії противника її означення і назви, залежить протидія і перемога, отакої… А ми «АТО»- «АТО»… Ще й пільги - «учаснику АТО», медалі «учаснику АТО», документи  - «перебував в зоні АТО» прикладів безліч…
А кремлівське одоробло «рже» з нас «лохів», «у ніх антітєрорестічєчєская оппєрація». Зрозуміло що  юридичні вектори оголошувати війну чи ні це - дипломатія і то справа тих хто має в нас право законодавчої ініціативи за Конституцією (Верховний  Головнокомандувач, РНБО, ВР, Кабінет міністрів України, тощо). Але писати та говорити правду, ми можемо ?… Це я до тих хто працює з інформацією, виступає від імені влади на заходах, в телеефірах…
Пропоную, і повірте не я один, в політичних статтях, емоційних виступах користуватись ось таким словничком.
Спочатку пишу термін який вживає кремлівська пропаганда, а потім ті словосполучення які б на мою думку мали вживатись.
«ДНР/ЛНР, народні республіки»(рос.) - «ОРДЛО» - особливі райони Донецької та Луганської областей», ОРДЛО в Україні, окуповані території України, маріонеткові режими ОРДЛО, заручники режиму ОРДЛО… «Лідери (глави) ДНР/ЛНР, народних республік»(рос.) - ватажки терористів, маріонетки окупантів, російські ляльки, гауляйтери Путіна, про кремлівська кліка, політичні авантюристи, військові злочинці, поплічники інтервентів та окупантів…
Сепаратизм – треба перестати вживати цей термін. Він є занадто неточним відносно того що діється на окупованих територіях України. Ті хто сприяють Росії там, є – колаборанти, але аж ніяк не сепаратисти. Це за їхньою допомогою здійснюється - кримінальне беззаконня, прихована/неприхована військова агресія, цинічне вторгнення, тероризм, інформаційна війна (агресія), інформаційний тероризм.
«Ополченці, добровольці РФ, ЗС Новоросії/ ДН/ЛНР» (рос.)- це є: терористи, найманці, окупаційні сили, російсько-терористичні війська, військові злочинці, збройні маргінали, приватні військові компанії РФ. «Військові радники РФ/ відпускники» (рос.) – військові злочинці РФ, російська вояччина, російський експедиційний корпус на Донбасі.
Пізніше складу словничок для означенння наших чиновників, політиків «щирих патріотів» що не сприяють реформам, або бють себе в груди про людське око - що сприяють... Також треба буде означити буде тих простих обивателів що ладні все зробити щоб втікти з «картою поляка до Польщі», «закосити» від військомату, але не забути також про людське око вдягнути вишиванку на Великдень і летіти поперед всіх до сповіді до церкви. За столом вони дуже люблять повідати про свого дідового вуйка що був « третої сотні УПА, восьмим кулеметником…»… Але самі помогти бійцям на фронті ніколи не можуть. Кажуть «то всьо влада має робити…».
Якось так дорогі друзі, коротше кажучи, не будемо зважати на всі ці тонкощі інформаційної агресії пороти нас - в Кремлі ще більше будуть «ржати» над нами і глумитися…



Ігор Крочак, ветеран УНА – УНСО, член НСЖУ, НТШ, СОУ, військовий історик і волонтер
(фото автора)

 

Немає коментарів:

Дописати коментар