Тернопільські активісти групи «Схід та Захід єдині» з Василем Конько на
чолі за святковими клопотами не забули продовжити підготовку до чергового рейду
у зону військового протистояння на сході України.
Ми вже повідомляли у
попередніх матеріалах про майже місячну епопею збору гуманітарної допомоги для
бійців на фронт на наступний рейд нашою групою. На сьогоднішній день практично
майже весь перелік вантажів зібраний. Залишилось ще трішки, незабаром можливо
на тижні, а можливо на наступному рушимо в дорогу. Усім нашим благодійникам та
доброчинцям і друзям висловлюємо щиру подяку за підтримку. Поряд з іншими
нашими помічниками особливо долучилися громади Вишнівця та сіл що до нього
прилягають, тому коли отець Святослав Швець настоятель храму Різдва Пресвятої
Богородиці УПЦ КП зі Старого Вишнівця запросили нас на святкове богослужіння у
неділю 10 січня 2016 року - ми з радістю погодилися, щоби привселюдно у храмі
висловити людям слова вдячності за їхню посильну допомогу фронту. Адже громада
передала тепер, (і передавала раніше), на передову домашні закрутки, крупи,
овочі (картоплю, буряк, і ін..), печиво, сало і багато іншого (читай попередні
статті та репортажі), дещо вже доїхало до підрозділів, а дещо ми відправимо
згодом. Діточки Вишнівецької школи писали солдатам листи та малювали малюнки,
їх вже частково передали бійцям на передовій Володимир Авдєєв, Василь Конько і
Едуард Хатмуллін - про це він писав у своїх замітках.
Отож недільного ранку 10 січня я, разом з нашим координатором по західній
Україні Василем Конько та Олегом Тимошенко рушили до Вишнівця, до речі Олег сам
уродженець цього древнього містечка, воював на Донбасі у складі 25 десантної
бригади, а зараз демобілізувався і став активним членом волонтерської групи
«Схід та Захід єдині». Скажу одразу такого свята душі я особисто не відчував
давно, у невеликому храмі виступило декілька церковних хорів і аж три дитячих
Різдвяних Вертепи, у виконанні були і давні українські колядки та більш
пізніші, сучасніші. Наш Василь Конько разом з Олегом Тимошенко подарували
громаді церкви Різдва Пресвятої Богородиці прапор підписаний нами на пам’ять. Василь розказав про
історію волонтерської групи та її діяльність на фронті, та висловив слова
подяки від усього загалу нашої групи прихожанам, за допомогу.
Тепер про учасників святкового Різдвяного дійства, того дня у церкві
виступили церковні хори сіл Мишківців, Лозів, Мухавця, Старого Вишнівця, Нового
Вишнівця. Прекрасно доповнили виступи своїх батьків дитячі вертепи «Недільної
школи» з Старого Вишнівця, Нового Вишнівця та Лозів. Ну, а особливу радість
усім присутнім подарував Крем’янецький молодіжний камерний хор під керівництвом Анатолія
Галішевського. Сподвижницво яке роблять молоді хористи під орудою досвідченого та
знаного хормейстера важко оцінити. Благословенна грамота цьому колективу від Архієпископа
Тернопільського, Кременецького і Бучацького Нестора УПЦ КП, яку вручив отець
Святослав Швець пану Анатолію це гідна пошана їхньої праці. Відродженний спів древніх
Різдвяних кантатів обробки визначного композитора Артема Веделя (Ведельського)
подумки повернув, особисто мене, у час славетної Гетьманщини коли Різдвяні
українські пісно-співи лунали у гетьманських та шляхетських покоях, на вулицях
українських сіл, містечок та у храмах. Російська імперія з цим всіляко боролась
- забороняла, «уніфіковувала», а вони крізь століття все одно живуть. Щоб
читачеві було зрозумілим, ось цитата про українське мистецтво колядування з
однієї наукової праці: «Того часу музична культура зазнає значних утисків: повсюдно
скорочують штати хорів та їх забезпечення. У церквах забороняють співати
духовні концерти (псалми, молитви), що безпосередньо не стосуються служби,
забороняють поширені в Україні канти й колядки —
те, що органічно увійшло і зрослося з нашим національним богослужінням.
Розтрощену Катериною II Україну добивали нищенням осередків духовної культури.
Найталановитіші українські митці, які не обслуговували режим, а тим паче ті, що
служили на прославу своєї Вітчизни Гетьманської України, ставали неугодними і небезпечними…».
Російські імперські «інтелектуали» і зараз зараховують композиторів Бортнянського,
Веделя, (та ще багатьох інших), до своїх… Дзуськи, вони такі ж ваші – як, я
іспанський льотчик. Україна відроджується і пошановує свої синів. Скажіть мені
- де в якому з маленьких містечок сучасної російської федерації лунають древні
канти XVII –
XVIII століть що прославляють
Народження Месії ? Виконані, не «придворною» капелою, а місцевим хором? Немає
такого, а у нас є – Україна відроджується і це тільки початок. Лунав того дня під
склепінням храму у Старому Вишнівці і наш славнозвісний у всьому світі «Щедрик»
композитора Миколи Леонтовича, отак то…
Я думаю що такому прекрасному виконанню
пораділи душі усіх наших воїнів що поклали свої голови заради торжества добра і
справедливості. Від загонів славетного козака ватага-князя Дмитра (Байди)
Вишневецького (який родом з цих місць, рід його був споконвіку господарем та
дідичом на Вишнівці), до героїв Донецького аеропорту і інших румовищ
неоголошеної Україні війни на Донбасі уже в наш час.
На завершення хочу висловити ще раз
подяку громадам та священикам УПЦ КП,
отцям Святославу Швецю, Олегу Кухаруку, Андрію Гумену, Петру Коту за допомогу нашій групі. Отець Святослав
згадав що вони також вже давно не стоять осторонь і волонтерську допомогу провадять
ще з часів Майдану. Йому довелось побувати і в поїздці на фронт, (ще б пак він
колишній десантник), ми і на далі будемо раді підтримці громадами групи «Схід
та Захід єдині» у нашій діяльності. Допомагаючи бійцям на фронті ми допомагаємо
вистояти Україні. Ще раз усіх Різдвом Христовим ! Христос Народився ! Славімо
Його !
Ігор Крочак, історик,
прес-секретар волонтерської групи ГО «Схід та Захід єдині»
(фото автора)
11 січня 2016 року
P.S. У
той святковий день, ще не забули і про справу та й завітали до взуттєвого
майстра Анатолія Качана у Вишнівці, придбали трохи тактичного взуття для бійців
на позиціях, (передова чекає…), за що йому також вельми вдячні. З святами усіх,
та не забуваймо про фронт…
Немає коментарів:
Дописати коментар