На Тернопіллі поховали Володимира Магльону, бійця 57 бригади

      

16 листопада 2015 року у селі Бодаки Збаразького району Тернопільської області в останній шлях провели бійця 57-ї бригади ЗС України Володимира Магльону.

Волонтерська група ГО «Схід та Захід єдині» висловлює щире співчуття рідним, бойовим побратимам, друзям, односельцям. Вчора я з нашим координатором по Західній Україні Василем Конько разом з великою громадою села та усіма небайдужими з області приїхали віддати останню шану мужньому землякові.

Володимир Магльона служив та воював у 57-й бригаді якою серед інших з’єднань опікується наша волонтерська група на її передових позиціях в зоні військового протистояння на сході України, тому проводи полеглого воїна для нас є справою святою. Загинув наш земляк у четвер 12 листопада на позиціях у населеному пункті Зайцеве Донецької області. Десь приблизно з 18.00 і до 24.00 по часу того четверга, противник атакував опорний пункт підрозділу у якому служив Володимир,  за фактором часу військовим терміном це можна вважати у цю пору року на Донбасі за нічний бій, який є не з легких. Вогневий контакт ворожі сили розпочали перші, спочатку з стрілецького озброєння, а потім накривали і з АГСів, і з протитанкових гранатометів. Ворог скоріш за все проводив розвідку боєм, це нормальною військовою термінологією, або «провокативне порушення Мінських домовленостей» дипломатичною чи якщо хочете «політкоректною» (…а насправді план обхвату наших позицій «підковою», коли дистанція ведення вогню в деяких місцях доходила менше двохсот метрів). Це робилось щоби  розкрити систему вогневих точок наших військ. Під час цього бою і загинув Володимир Магльона. Як кажуть бойові побратими Володя загинув з честю як воїн. Ну, а того дня бійці 57-ї мужньо трималися під вогнем противника, тільки після того як почала працювати по ворогу наша ЗУшка на «шешорику» (зенітна установка на кузові ГАЗ-66, імпровізований витвір фронтових умільців але досить дієвий нестандартний «аргумент» наших військ на театрі воєнних дій російсько-української війни на Донбасі, артилерію ж ми відвели…), атака противника захлиснулась. Ранком 13 листопада ворог здійснив вогневі «провокативні» дії і проти сусідніх позицій наших військ. Я навмисне подав хоч часткову картину бою, щоби вся Тернопільщина довідалось про те у яких умовах фронтових буднів загинув її славний уродженець.

Важко було бесідувати з його бойовими побратимами воїнами з 57-ї бригади на позивні «Пуля» та «Петрович» адже вони знали Володю там на фронті серед тяжкого ратного діла, а тепер його немає. Під час прощання громади на рідному подвір’ї  з нашим мужнім полеглим героєм його побратим Максим, що теж наш земляк і зараз на фронті, дозвонився на мобільний телефон сільської голови Надії Борисевич щоб повідати якою доброю людиною був Володимир Магльона. За нього і за Україну я буду стояти до останнього, ці його слова мені як журналістові закарбувалися найсильніше…

 Треба сказати що саме волонтери зі Збаража Володимир Голоднюк голова районного штабу національного спротиву, Руслан Габлевич голова районної організації «Спілка бійців та волонтерів АТО Сила України» та його заступник Сергій Лучків привезли тіло героя додому з фронту. Вони були на сході з плановим своїм рейсом. Дізнавшись що загинув земляк, зв’язались з  воєнкоматом, змінили маршрут, забрали тіло, зробили усі юридичні документи та завезли опісля Володю Магльону для прощання побратимів у рідній частині, а звідти на Тернопілля. Тільки недавно я описував що таке саме зробила нещодавно наша група «Схід та Захід єдині» для полеглих воїнів-героїв 53-ї бригади «Гектора» та «Артиста». Ох і важка ж історія України у XXI столітті, але що вона раніше була легкою, ми нинішні впевнено несемо прапор минулих поколіннь і з цього шляху не звернемо (треба тільки дбати щоб проводирі були добрі)…

Як сказав священник отець Володимир Лупиніс настоятель храму Св.Миколая у Бодаках під час прощання з нашим земляком Володею:-Ми прощаємось не просто з солдатом, ми прощаємось з оборонцем рідної землі ! Що протистояв разом з іншими великій «російській військовій машині», яка чинить беззаконня, явно та таємно присилаючи своїх людей на цю війну. Отож  збережімо пам'ять про наших оборонців такою. І вічна їм слава !  

А велика траурна процесія 16 листопада 2015 року рушила з подвір’я у селі Бодаки щоб провести героя Володимира Магльону у його останній путь, за домовиною на плечах військових згорьована родина, близькі, друзі, громада…

Земля тобі пухом та царство небесне наш земляче-герою…

Ігор Крочак, військовий історик і прес-секретар волонтерської групи ГО «Схід та Захід єдині» (фото автора)

17 листопада 2015 року