День Незалежності
України, дійсно, особисто для мене, велике свято, оскільки великий період мого
життя пов’язаний з становленням саме відновленої державності України, і я
завжди, в тій чи іншій формі, реально святкую його. А цьогорічний день я буду
пам’ятати навічно. Та про все за порядком.
Тернопільське
громадське формування з охорони громадського порядку «Самооборона
Тернопільщини», громада області саме у День Незалежності зробили чергову
передачу допомоги бійцям наших частин на передовій війни за цілісність України.
Я радий, що мій
давній приятель Юрій Моргун, взяв мене в якості фотожурналіста, щоби
зафіксувати саме ці моменти передачі допомоги
для історії. Прийдешнім поколінням варто бачити у фотодокументах, як ми
жили, допомагали армії і усім
добровольцям у тому важкому протистоянні, яке наша Батьківщина зараз несе. Усі,
хто їхав з допомогою, наші cамооборонівські
волонтери заслуговують пошанівку і громада області має знати їхні імена.
23-26 серпня у
вояжі на схід України у зону АТО взяли участь: Моргун Юрій керівник поїздки,
Мамчур Микола самооборонівець, художник, Полажинець Василь самооборонівець і
також художник, Моргун Олена, Гвоздик Андрій, Гульоватий Володимир, Левицький
Василь. Особливо треба сказати про підприємця Романа Апостола з
Теребовлянського району – це він передав у дарунок одній з частин БТР-60 ПБ
технічно-транспортний безбаштовий варіант (колись при скороченні армії він
куплений для транспортних потреб господарства на законній підставі).
Хлопці, яким ми
його доставили, запевнили нас, що обов’язково дообладнають його і він буде
доставляти грузи до блокпостів, і це підтвердили офіцери, і бійці Назар, Філіп
та Андрій (нумерація частини, прізвища бійців з огляду на військову таємницю не
подаються), що зверху можна поставити на
станку важкий кулемет і мати таким чином не тільки транспортну, а ще і бойову одиницю для вирішення певних
тактичних завдань.
Отож, пане
Романе, солдатські Вам « респект і уважуха » і, звичайно, велика дяка, адже
бронетранспортер ймовірно зможе врятувати комусь з наших хлопців життя. Окрім
того, Тернопільська самоборона довезла до передової п’ять тон вантажу. В який входять: харчі,
вода (мінеральна питна), білизна, і багато-багато іншого. Треба сказати, що
весь наш волонтерський колектив усю дорогу працював самовіддано, хлопці водії
по важких дорогах на сході України, які сильно зачепила війна, не зважаючи на
те, що товкли власний транспорт, доставили вантаж.
Полажинець Василь
і Оленка Моргун дали імпровізовані концерти української пісні, а на війні
солдати її цінять дуже високо, бо вона нагадує їм про рідних та близьких і
отчий дім. Мало того, Василь і Оленка концерти почали давати ще по дорозі, це
був святковий день 24-го і ми під час очікування трейлера з БТРом зупинялись на
заправках, люди зі сльозами на очах підходили послухати пісню (бронетранспортер
йшов на Схід на платформі автопоїзда, і тільки останні120 кмв зоні АТО по
фронтовим дорогам подекуди з досить високою швидкістю власним ходом з екіпажем
на броні, як положено в таких випадках). Була на тих дорогах ще одна пам’ятна
зустріч, отець Іван Гуня української греко-католицької церкви вже не один раз
приїздить в зону АТО в першу чергу як священик – привозить ікони, намети, в
яких можна облаштувати каплички, спілкується з бійцями. Цей раз він був зі
своїми побратимами воїнами «афганцями»
Тернопілля, з волонтерською
поїздкою перебували в зоні АТО у кількох наших частинах. Тільки у такі моменти
радість зустрічі неможливо описати. Ми усі вилізли на БТР, який ми переганяли і
сфотографувались.
На завершення
скажу, що наші Тернополяни знову зустрілись мені у частинах ЗС України, і
добровольчому батальйоні «Айдар». Воюють і служать добре, екіпаж БМП-2 Н-ської
частини у якому служить наш земляк Андрій з с.Сороцьке Тербовлянського району
літає на своїй БМПесі так, наче то не фронтові дороги, а трек, а вони не на
важкій бойовій машині а на ралійній. Це означає одне, наші екіпажі вже бездоганно володіють бойовою
технікою і ворога ми поб’ємо, армія інша, вона навчилась воювати. Поважні
старші хлопці зенітники з Гусятинського району з сіл Личківці і Вікно, Віталій і Іван впевнені у перемозі,
а впевненість на війні велике діло.
Останнім пунктом
на нашому шляху, куди ми передали допомогу, був батальйон патрульної служби
міліції особливого призначення «Тернопіль». Командир батальйону Володимир
Катрук, також передає слова подяки усій громаді Тернопілля за допомогу. Відео
з коротеньким матеріалом з батальйону
«Тернопіль» готовий передати колегам
журналістам. Батальйон несе службу справно, бере участь у тих завданнях, які
ставить командування, усі цілі здорові.
Я скажу, що мені, як УНСОвцю також було приємно, що члени моєї
організації з честю служать добровольцями, і я їх бачив і спілкувався з ними, а
ще я зустрів офіцерів, що закінчили Львівську академію сухопутних військ ім.
Петра Конашевича – Сагайдачного, раніше в часи СРСР в тих корпусах
розташовувалось вище військове училище в якому навчався і я, дивлячись як
вправно вони виконують свої обов’язки, зрозумів, що у ворога немає жодних
шансів на успіх. Колись згодом ми відкриємо імена і псевдо усіх героїв цієї
війни, бо вони того варті.
Як журналіст, я
не втримася, щоби марш у 120 км по території зони АТО на БТРі, що ми
передавали, пройти як в молоді роки на броні.
Ігор Крочак, головний спеціаліст ДАТО,
військовий історик (фото автора)
Немає коментарів:
Дописати коментар