В Україні викликає стурбованість не тільки збільшення проявів ксенофобії, антисемітизму тарасизму в Російській Федерації, але й низький рівень захисту прав національних меншин, який ледведотягує до загальновизнаних європейських стандартів у цій сфері. Цю стурбованість української сторони поділяють провідні експертні органи Ради Європи, якіздійснюють регулярний моніторинг різних аспектів захисту прав людини в державах-членах РадиЄвропи. Так, у 2013 році Комітет міністрів Ради Європи розглянув і затвердив доповідь Консультативногокомітету Рамкової конвенції про захист національних меншин в Російській Федерації за підсумкамитретього моніторингового циклу,
а також ухвалив резолюцію CM/ResCMN(2013)1 від 30 квітня 2013року щодо застосування положень цієї конвенції на території Росії. Згідно з цим документом, експерти висловили серйозне занепокоєння відсутністю в
РФ комплексного законодавства по боротьбі з дискримінацією,
яке
б охоплювало всі сфери життя і чітковизначало поняття дискримінації. Наголошуючи на
тому, що наявні повноваження та обмежені ресурсиУповноваженого РФ з прав людини не дозволяють йому належним чином захищати праванаціональних меншин,
вони вказували на необхідність створити незалежний спеціалізований орган,який би займався виключно питаннями дискримінації та здійснював широкий моніторинг у цій галузі. А на думку європейських фахівців, такому
органу було б чим зайнятись, адже:- представники меншин досі стикаються з розповсюдженою дискримінацією у таких
сферах, якпрацевлаштування і доступ
до житла. Нетерпимість і ворожість проти «чужинців» демонструється все збільшою відкритістю.
У низці регіонів продовжується насильницьке виселення ромів без наданняадекватного
альтернативного житла. Прибутки та умови праці більшості корінного населення,
якезаймається традиційними видами діяльності,
не відповідає базовим законодавчим вимогам; - у деяких регіонах система реєстрації за місцем проживання залишається проблемною ідискримінаційною через адміністративні бар’єри,
а іноді через корупцію і дискримінаційне ставленняпрацівників правоохоронних органів.
Через перешкоди, з якими стикаються трудящі-мігранти під часоформлення реєстрації та дозволів на
роботу, вони стали особливо вразливою категорією для їхвикористання корумпованими правоохоронцями у власних інтересах та різноманітних зловживаннях; - вихідці з Кавказу
та з Центральної Азії,
а також роми піддаються вибірковим і невиправданочастим перевіркам зі сторони поліції, внаслідок чого є вразливими з точки зору корупції та іншихпорушень,
в тому числі непропорційного застосування сили; - спостерігається відсутність підтримки будь-якої іншої діяльності національних меншин, крімкультурної, проте порядок і критерії виділення фінансової допомоги на ці потреби позбавленіпрозорості; - викликає тривогу кількість злочинів на ґрунті расової ненависті і ворожнечі,
особливо противихідців з Центральної Азії,
Африки, Азії та з Кавказу, а також проти ромів. Частими є проявиісламофобії та антисемітизму, міжетнічні зіткнення, які іноді розпалюються політиками і засобамимасової інформації.
У виступах політиків усе частіше присутня ксенофобська і расистська риторика,
особливо в ході передвиборчих кампаній. Засоби масової інформації широко розповсюджуютьзабобони,
а іноді використовують мову ворожнечі по відношенню до деяких меншин; - правозахисники і неурядові організації, які опікуються захистом прав людини і прав меншин,стикаються з серйозними проблемами під час реалізації свого права
на свободу об’єднань,висловлення своєї думки.
Коли йдеться про захист прав меншин,
вони переслідуються відповідно до закону
«Про протидію екстремістській діяльності»; - незважаючи на наявність на
федеральному рівні законодавчих гарантій рівності різних мовРосійської Федерації, загальний клімат не сприяє їх використанню у повсякденному житті,
в
тому числіна офіційному рівні і на топографічних знаках. Використання мов меншин у містах швидкоскорочується, навіть серед осіб, які належать
до меншин, в рамках їх територіальних утворень.Кількість програм на телебаченні і радіо, які транслюються мовами національних меншин, такожскорочується; - чинні положення федерального законодавства щодо отримання освіти мовами меншин часто
не виконуються на місцевому рівні і, відповідно, конкретні гарантії доступу
до освіти мовами меншин ідо вивчення мов меншин відсутні. Більш того, постійний процес «оптимізації» шкіл призвів до закриттярізних шкіл з навчанням мовами меншин і з викладанням мовами меншин. Станом
на сьогодні Російська Федерація так і не ратифікувала ключовий інструмент РадиЄвропи, який захищає лінгвістичні права меншин,
а саме: Європейську хартію регіональних мов абомов меншин від 5
листопада 1992 року. Вона перебуває у
«довгому ящику» з 2001 року і, судячи зполітики,
яка проводиться московською владою у мовній сфері,
навряд чи буде ратифікована унайближчій перспективі. Між тим, саме Хартія могла
б забезпечити ефективний захист мовних прав
нетільки мільйонів етнічних українців (за неофіційними даними - близько 10 мільйонів), які проживаютьна території Росії, але й мовні права всіх інших національних меншин, які формують національно-культурне розмаїття Федерації. Звинувачуючи у порушеннях прав російськомовного населення Україну,
яка
не тількиратифікувала Європейську хартію регіональних мов або мов меншин у
2003 році, але й уже пройшладва
цикли моніторингової процедури, передбаченої цим договірно-правовим інструментом, Росія вкотредемонструє подвійні стандарти по відношенню до нашої держави.
Джерело
Немає коментарів:
Дописати коментар