tag:blogger.com,1999:blog-6451709650614050382.post6537429166947631125..comments2023-12-22T12:51:05.791+02:00Comments on МАЙДАН: Олег Ущенко:Про культ відпочинку в горах#khanasVhttp://www.blogger.com/profile/17266810682562520814noreply@blogger.comBlogger2125tag:blogger.com,1999:blog-6451709650614050382.post-86957457816159491042016-01-10T16:10:47.800+02:002016-01-10T16:10:47.800+02:00Олег Ущенко
7 хв. ·
як я був чарівником
і навіть ...<br />Олег Ущенко<br />7 хв. · <br />як я був чарівником<br />і навіть підкосив на тому трохи бабла... Смайлик «smile»<br />визираю в супермаркеті "поляну квасову". і слухаю нав'язливе пхенькання малюка (3-4 роки):<br />- візьми снікелс. хочу снікелс. ти, що не лозумієс, со мені слочно потлібен снікелс...<br />- гроші в машині, - мелестує мама. - купимо, почекай...<br />але впертий малий на автоматі відтворює ті самі фрази.<br />потім ми розійшлися по магазині. коли зійшлися - вони стали за мною до каси, - малий далі повторював. видно, що він розбавлений вседозволеністю. принаймні, мені так здалося. <br />беру з полички снікерс і даю малому:<br />- тобі від чарівника.<br />- та не треба, - пригнічено посміхається мама, - вибігла з машини без нічого. сорок гривень в кишені. карточки в бардачку.<br />(промовчав, що карточки так лишати не варта, бо якщо що, потім подумає, що накаркав.)<br />а тим часом малий освоївся:<br />- ти чалівник?<br />- так? - чого буду собі шкодувати?<br />- я люблю з голішками.<br />виявилося, що він любить з лісовими горіхами. поміняли.<br />пережили бурю протестів, коли тре було розплатитися на касі, бо малий не віддавав.<br />розплатився. розпрощалися. розмовляю по телефону біля зебри на переході. біля мене зупиняється джипак і з вікна визирає мама. дає мені сотку.<br />- та в мене карточка, - виправдовуюся.<br />але машина вже поїхала... зауважив дніпропетровські номера, але і мама, і малий розмовляли класною українською...<br />-----<br />хто там нарікав, що в буковелі снікерси по 80 гриваків? каюсь: загнав сьогодні батончик снікерса за сотку. ))#khanasVhttps://www.blogger.com/profile/17266810682562520814noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-6451709650614050382.post-39274847343453182322016-01-10T13:41:33.180+02:002016-01-10T13:41:33.180+02:00здається, я знаюся з майстром перетворення огиднос...здається, я знаюся з майстром перетворення огидностей у смачне... замовили налисники з м'ясом до чаю. офіціантки довго не було. потім приносить ...налисники з сиром. мало того, що з сиром, але в мене вони так виглядають, якщо зо три дні полежать у холодильнику. сир страшенно збитий і твердий, тісто туге. напевно кухар подумав: фігня - розмочать гарячим чаєм Смайлик «smile» ... кличемо офіціантку. та надуває губки і каже: що я можу зробити - ви ж їх вже надпочали - косить під дурника.<br />і тут інший колега каже дивовижно спокійним голосом: от, дивіться, ви знаєте, що ми сіли за цей столик, щоби поїсти. і спокійно підходите прийняти замовлення. а, як би ви зреагували, якби я, замість замовлення страв, попросив зробити мені міньєт?.. від такого повороту я принишк і вже чекав на шкАндать... і тут офіціантка округлює свої здоровенні оченята, зиркнула по черзі на кожного таким поглядом, ніби в її голові крутилося "що за неандертальці", потім блимнула посмішкою, грайливо хихикнула "ну і що", і зі швидкістю макларен рвонула на кухню... ну не будемо ми крики розпочинати - дожовуємо... за якийсь час офіціантка і ще одна пані, мабуть адміністратор, бо не в формі, несуть в наш бік по тарілці. одна - жарену картоплю, інша - жарену печінку... сказали, від закладу... хотів спитати, вам не здається, що то продовження анекдоту "якщо ти зі мною по-людськи, то і я з тобою по-людськи"? )http://newukraina.blogspot.com/2015/09/blog-post_8.html#moreAnonymoushttps://www.blogger.com/profile/17725449122135318802noreply@blogger.com